Протягом сторіч в Україні сформувалися найбільш доречні форми одягу, крій, різноманітні методи і способи декоративного оформлення. Серед них провідне місце займає вишиванка. Вишивання сорочок здавна органічно ввійшло в життя народу, вишивання є національним мистецтвом і ремеслом українців. Український народ дуже цінує вишивки, що завжди відрізнялися незвичайною красою. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, зберігалися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях.
Будівництво будинку - справа надзвичайно відповідальна, тому багато будівельників ще за часів Київської Русі дотримувалися цілого ритуалу при закладці і зведенні нового дерев'яного будинку, повідомляє портал vocnt.com.ua.
Особлива увага приділялася місцю, де буде будуватися новий будинок. Найкращим місцем вважалося те, де любила відпочивати худоба або вже було чиєсь житло. Поганим місцем вважалося місце, де раніше пролягала дорога або була просто спірна ділянка землі.
Українська хата-мазанка повністю відповідає побуту українських селян XІX сторіччя. Центром стародавнього будинку була українська груба або піч з традиційним для того часу розписом Дерева життя.
Робимо інтер’єр в українському народному стилі
Этно-cтиль впевнено займає свою нішу у сучасних інтер’єрах. Український народний стиль має безліч варіацій, характерів і напрямків, що робить його популярним та затребуваним у сучасних ремонтах.
Сьогодні ми вирішили зупинити свою увагу на близькому всім нам українському стилі і розповісти, як легко та швидко зробити кухню затишної, стильною та неповторною.
Опублікував Administrator докладніше
Витоки ковальської справи сягають глибокої давнини. Ковальське ремесло на території України відоме з VII-VI ст. до н.е. Наші пращури били калаталами залізо в холодному стані, щоб «вичавити з нього соки», тобто видалити домішки. В кінці першого тисячоліття для зручності обробки метал почали нагрівати. Тільки ковалям було підвладно зробити залізо слухняним, саме тому ковальське ремесло вважалося у слов'ян заняттям таємничим і навіть чаклунським.
Назва бісер виникла від арабського слова бусра, бусер - фальшиві перли. Бісер - це основний та досить давній матеріал для виготовлення різних іграшок, прикрас, ткацтва та вишивання. Його історія починається з ІV тисячоріччя до нашої ери, коли було винайдене склоробство.
Івана Купала - народне язичницьке свято, що святкується не тільки в Україні, а й в Росії, Білорусі, Польщі, Литві, Латвії та Естонії. Назва свята виникла в результаті поступового накладення (в процесі християнізації) назви церковного дня в пам'ять Іоанна Хрестителя (Іоанна Предтечі) на древнє дохристиянське (слов'янське) свято Купала, присвячене язичницькому богу Купалу.
У розпал літа далеко за квітами ходити не доведеться. Що в саду, що на полях – кругом краса! А чи не хочете сплести вінок з квітів? Як виглядає дівчина з таким вінком? Жіночно, невинно, весело, романтично, привабливо!
Народні майстри споконвіку звертали свою увагу на природу і знаходили в ній джерело натхнення для своєї творчості. Ні для кого не секрет, що саме природа подарувала народним умільцям свої найбільш прекрасні мотиви для різних візерунків та орнаментів. Природно, у вишивці було дуже складно втілити всю її велич і різноманіття, тому орнаменти представляють собою лише стилізацію під природні обриси, передаючи тим самим всього лишень їх суть, але досить своєрідно і яскраво.
З незапам'ятних часів людина навчилася обробляти глину, використовувати гончарний круг. Загартовані випалюванням, але все ж неміцні предмети служили кожному поколінню людей. Уламки древньої кераміки і сьогодні служать археологам надійним джерелом у відтворенні історії та матеріальної культури багатьох минулих епох.
Іграшка - важлива складова будь-якої культури. За допомогою іграшки дитині передається найважливіша суть людських відносин. Народна іграшка - носій сакральних цінностей, родової інформації. Однією з найбільш улюблених іграшок дітей завжди була лялька. Був час, коли ляльки рятували життя, замінивши людину в обрядах жертвопринесення. Ляльки-опудала, яких приносили в жертву різним богам носили свої імена: Кострома, Морена, Купало, Ярило ... А натомість просили щасливого кохання, гарних врожаїв, здоров'я.
Є істини, в яких не можна переконати, поки люди не переконаються в них самі. Мистецтво осягається у всій глибині тільки при повторних зустрічах з ним. І звичайно, потрібен справжній інтерес, зосереджена увага.
Іграшка при першому знайомстві з нею може залишити глядача байдужим. Справа, мабуть, в тому, що народна декоративно-прикладна творчість - мистецтво умовне, не копіює дійсність, а відображає життя, причому на специфічному мовою.
Кожен народ, кожна держава має свої національні особливості, які формувалися протягом десятків, сотень і навіть тисяч років. Унікальною країною в цьому плані є і Україна. За довгі роки на її території сформувалася безліч різноманітних народних промислів. Один з найцікавіших - це українське гончарство, яке в кожному окремому регіоні має свої особливості, незважаючи на наявність спільних рис.
Витинанка - стародавній вид декоративно-прикладного мистецтва, який був надзвичайно поширений в Україні. Це ажурне вирізування з паперу, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. Вирізалися такі роботи за допомогою ножиць, ножа, іноді різака або сокири. Але вирізання притаманне не тільки слов'янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування.
Хто з нас не вирізав в дитинстві «сніжинки» з білого паперу і не розвішував їх по будинку, готуючись до зустрічі Нового року? Скласти аркуш паперу в певну кількість складань і вирізати хитромудрі і не дуже «віконця» міг кожен, особливо не замислюючись. І тільки подорослішавши, ми стали розуміти, що це був один з перших наших кроків до творчості. Виявляється, що в декоративній творчості багатьох народів світу можна зустріти дуже складні вироби, вирізані з паперу, які на Україні отримали назву витинанки.
Сторінки
