Народна творчість в Україні

Витоки ковальської справи сягають глибокої давнини. Ковальське ремесло на території України відоме з VII-VI ст. до н.е. Наші пращури били калаталами залізо в холодному стані, щоб «вичавити з нього соки», тобто видалити домішки. В кінці першого тисячоліття для зручності обробки метал почали нагрівати. Тільки ковалям було підвладно зробити залізо слухняним, саме тому ковальське ремесло вважалося у слов'ян заняттям таємничим і навіть чаклунським.

Назва бісер виникла від арабського слова бусра, бусер - фальшиві перли. Бісер - це основний та досить давній матеріал для виготовлення різних іграшок, прикрас, ткацтва та вишивання. Його історія починається з ІV тисячоріччя до нашої ери, коли було винайдене склоробство.

Івана Купала - народне язичницьке свято, що святкується не тільки в Україні, а й в Росії, Білорусі, Польщі, Литві, Латвії та Естонії. Назва свята виникла в результаті поступового накладення (в процесі християнізації) назви церковного дня в пам'ять Іоанна Хрестителя (Іоанна Предтечі) на древнє дохристиянське (слов'янське) свято Купала, присвячене язичницькому богу Купалу.

У розпал літа далеко за квітами ходити не доведеться. Що в саду, що на полях – кругом краса! А чи не хочете сплести вінок з квітів? Як виглядає дівчина з таким вінком? Жіночно, невинно, весело, романтично, привабливо!

Народні майстри споконвіку звертали свою увагу на природу і знаходили в ній джерело натхнення для своєї творчості. Ні для кого не секрет, що саме природа подарувала народним умільцям свої найбільш прекрасні мотиви для різних візерунків та орнаментів. Природно, у вишивці було дуже складно втілити всю її велич і різноманіття, тому орнаменти представляють собою лише стилізацію під природні обриси, передаючи тим самим всього лишень їх суть, але досить своєрідно і яскраво.

З незапам'ятних часів людина навчилася обробляти глину, використовувати гончарний круг. Загартовані випалюванням, але все ж неміцні предмети служили кожному поколінню людей. Уламки древньої кераміки і сьогодні служать археологам надійним джерелом у відтворенні історії та матеріальної культури багатьох минулих епох.

Іграшка - важлива складова будь-якої культури. За допомогою іграшки дитині передається найважливіша суть людських відносин. Народна іграшка - носій сакральних цінностей, родової інформації. Однією з найбільш улюблених іграшок дітей завжди була лялька. Був час, коли ляльки рятували життя, замінивши людину в обрядах жертвопринесення. Ляльки-опудала, яких приносили в жертву різним богам носили свої імена: Кострома, Морена, Купало, Ярило ... А натомість просили щасливого кохання, гарних врожаїв, здоров'я.

Є істини, в яких не можна переконати, поки люди не переконаються в них самі. Мистецтво осягається у всій глибині тільки при повторних зустрічах з ним. І звичайно, потрібен справжній інтерес, зосереджена увага.

Іграшка при першому знайомстві з нею може залишити глядача байдужим. Справа, мабуть, в тому, що народна декоративно-прикладна творчість - мистецтво умовне, не копіює дійсність, а відображає життя, причому на специфічному мовою.

Кожен народ, кожна держава має свої національні особливості, які формувалися протягом десятків, сотень і навіть тисяч років. Унікальною країною в цьому плані є і Україна. За довгі роки на її території сформувалася безліч різноманітних народних промислів. Один з найцікавіших - це українське гончарство, яке в кожному окремому регіоні має свої особливості, незважаючи на наявність спільних рис.

Витинанка - стародавній вид декоративно-прикладного мистецтва, який був надзвичайно поширений в Україні. Це ажурне вирізування з паперу, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. Вирізалися такі роботи за допомогою ножиць, ножа, іноді різака або сокири. Але вирізання притаманне не тільки слов'янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування.

Хто з нас не вирізав в дитинстві «сніжинки» з білого паперу і не розвішував їх по будинку, готуючись до зустрічі Нового року? Скласти аркуш паперу в певну кількість складань і вирізати хитромудрі і не дуже «віконця» міг кожен, особливо не замислюючись. І тільки подорослішавши, ми стали розуміти, що це був один з перших наших кроків до творчості. Виявляється, що в декоративній творчості багатьох народів світу можна зустріти дуже складні вироби, вирізані з паперу, які на Україні отримали назву витинанки.

Як відомо, вишивка хрестиком - це споконвічно слов'янська традиція, яка прийшла до нас з глибини століть. Тим не менш, сьогодні про неї пам'ятають, при цьому нерідко використовують у зовсім несподіваних сферах діяльності.

Традиція прикрашати одяг і предмети побуту красивою вишивкою на Україні існувала давно. Навіть Геродот писав про те, що на одязі скіфів була вишивка. Українські візерунки різняться залежно від місцевості і призначення виробу. Наприклад, вишивка українських рушників - це не просто вигадливі візерунки і фантазія майстрині, а заховані і майстерно вшиті символи-обереги.

Минув той час, коли майстрині займалися вишивкою з гострої необхідності. У наш час, вишивка - це порив душі, хобі, захоплення, реалізація свого художнього дару. Цей - один з найпоширеніших видів народного мистецтва, безумовно, дарує радість і щастя. Проте існує багато вишивальниць, яких просто мучить почуття провини. Так-так, саме почуття провини за витрачений час на вишивку.

Гарно виконана виворітна сторона вишивки - це вимога, яка сягає своїм корінням у глибину століть. Наші прабабусі вважали, що виворіт є основним показником рівня якості роботи.

Якщо, повернувши вишиту роботу на виворіт, люди бачили цілий лабіринт, що складається з вузликів, поплутаних ниток, рукодільницю сильно лаяли і засуджували.