Багато видів народної пісенної творчості зберігалися в побуті донедавна, а частково продовжують жити і понині, кореняться в умовах праці, життєвому укладі. Звичайно, вони не залишалися незмінними протягом століть. Передаючись із уст в уста від одного співака до іншого, пісня неминуче еволюціювала, набувала нових рис. Зі зміною умов життя одні пісні забувалися і виходили з ужитку або продовжували жити в істотно переосмисленому вигляді, одночасно народжувалися інші пісні і пісенні жанри.
До найдавніших видів пісенного фольклору відносяться обрядові пісні. Ці пісні найбільш канонічні і консервативні за своєю художньою структурою. Українські обрядові пісні складають два великих цикли: календарно-обрядові і сімейно-обрядові. Календарно-обрядовий фольклор пов'язаний з річним циклом сільських робіт. Благополуччя хліборобського народу, яким завжди були українці, залежало від того, як вродила земля. Початок календарного циклу припадав на період зимового сонцевороту, коли «сонце на літо, а зима на мороз повертає». З введенням християнства ці святкування були приурочені до різдвяних свят. Характерним для них пісенним жанром є колядки, які виконувалися групами колядників, що ходили по селу від одного двору до іншого з побажаннями доброго врожаю у наступаючому році, щастя і довголіття.
Одним з найбільш радісних і веселих свят було літнє свято Купали 7 липня (день Іоанна Хрестителя). Збирається простий народ обох статей і сплітає собі вінки з їстівних трав і коріння і, перепоясана зеленню, розводять вогонь, розставляють зелені гілки і, взявшись за руки, ходять навколо вогню зі співом пісень, потім стрибають через вогонь. З плином часу первісне магічне значення обряду і всього комплексу, пов'язаних з ним художніх форм забувалося, він перетворювався на гру або театралізоване дійство. Але як пережиток язичницької обрядовості зберігалася календарна приуроченість пісень.
Вже на ранньому щаблі суспільного розвитку поряд з обрядовими виникають і ліричні пісні, що не приурочені до певного календарного терміну або події сімейного життя. На відміну від обрядового фольклору, суворо регламентованого звичаєм і традицією, лірична пісня більш вільна за висловом і не підкоряється єдиному жорсткого канону.