Українська народна вишивка

Давайте поговоримо про народну вишивку. Це мабуть один з найдавніших видів української народної творчості. Як тільки люди навчилися виготовляти одяг, виникло і бажання його прикрашати. З появою першого стібка з'явилася й можливість створювати значки, візерунки, а потім і малюнки на тканині. В історії відомо багато доказів давності і поширеності народного звичаю вишивати одяг.

Вишивкою прикрашали свій одяг ще древні скіфи-жителі причорноморських степів. У с. Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, датований VI ст. н. е. Серед багатьох речей тут були виявлені срібні пластинки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях. Ще один історичний факт - арабський мандрівник Ібн-Фадлан (X ст. н. е.) у своєму оповіданні про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. Багато візерунки не тільки прикрашали одяг, предмети побуту і житло, але і призначалися для захисту від злих духів або залучення успіху і багатства. З роками змінювалися шви, стиль і техніка вишивки, але завжди в ній відображалося те, що людина бачила навколо себе в побуті і природі.

У кожної народності у візерунках для вишивання був і залишається свій неповторний етнічний стиль. З роками традиційні орнаменти поповнювалися новими елементами і композиціями. Але якщо вишивка виконується за народними мотивами, то в ній обов'язково зберігають древні традиції, вид народної творчості. Найчастіше цим видом рукоділля займалися жінки, але деякі сучасні чоловіки з великим задоволенням виконують найскладніші малюнки на тканині. У минулі роки вишивання було не просто улюбленим заняттям у вільний час. Вишивка на одязі, предметах домашнього вжитку була своєрідною характеристикою вміння і працьовитості дівчини. По-цьому жіночий одяг прикрашався особливо красиво і ошатно. У давнину дівчата, збираючись довгими зимовими вечорами на посиденьки, вишивали свої сорочки під спів. А молоді люди обирали собі в наречені найбільш майстерних рукодільниць. Основний і початковий матеріал для вишивання, спочатку був - нитки і полотно для нанесення малюнка. Згодом одних ниток виявилося недостатньо, хотілося щоб малюнок здавався об'ємнішим і яскравішим. Тому рукодільниці крім ниток-муліне почали застосовувати інші підручні матеріали-стрічки, бісер всіляких розмірів, намистини різних форм і забарвлень. Вишивка бісером, була одним з наймодніших захоплень. Одяг, прикрашений вишивкою, завжди був і залишається в моді. А у людей, які займаються вишивкою, розвивається естетичний смак і, що не менш важливо, посидючість і працьовитість.