Різьбярство (різьба по дереву)

Ручна робота різника представляє собою ні з чим незрівнянний виріб, аналога якому немає ні за стилем, ні за манерою виконання. Інколи різні витвори досягають такої витонченості, що порівнюються з мереживом. Це особливо стосується прорізної різьби, особливо якщо вона включає в себе рельєфні фрагменти. Розповідаючи про різьбу, слід згадати такий її різновид, як скульптурну різьбу. Вважається, що біографія скульптурної різьби має яскраво-виражене „морське” походження. А вже пізніше скульптурна різьба перекочувала на сушу.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття домінуючим напрямком різьбярства став такий її різновид, як прорізна різьба. Саме вона робить зовнішнє оформлення виразним і в якійсь мірі „повітряним”. Саме вона дозволяє досягнути того ступеня витонченості, який характерний для мереживних виробів, про які ми згадували раніше. 


Загадковий та різноманітний світ різьбярства з усіма його напрямками, стилями, технікою виконання. Крім всього цього, це долучення до природи. Долучення в тому сенсі, що різьбяр має справу з деревом, своєрідним у своїй багатогранності матеріалом, створеним природою. Теми і сюжети для втілення в дереві різьбяр бере в тих же спостереженнях за природою, фантазії якої невичерпні.

Увійти до цього світу може кожен, кому небайдужа краса і досконалість, хто хотів би примножити свої досягнення в цьому напрямку, зробити прекраснішим своє життя та життя своїх близьких, приємно здивувати навколишніх, так як це зробили наші місцеві різьбярі  Володимир Чернявський (м. Тростянець), Петро Пипа (с. Андрушівка Погребищенського району), Анатолій Лук’янчик (с. Гнатків Томашпільського району), Василь Слободянюк (м. Вінниця), Володимир Танцюра (с. Голубече Крижопільського району), Юрій Кіт (смт. Теплик), Ігор Філіпченко (смт. Вапнярка Томашпільського району), Сергій Ворон (м. Вінниця).