Персональна виставка Володимира Танцюри

Першого квітня 2009-го року у виставковій звалі нашого центру відкрито персональну виставку аматора з Крижопільського району Володимира Іванович Танцюри.

 Він народився 17 березня 1954 року в малень­кому селі Левків Крижопільського району на Вінниччині.

З раннього дитинства любив малювати та майструвати, тому після закінчення школи став навчатись в Івано-Франковому художньому профе­сійно-технічному училищі, де здобув спеціальність різьбяра художньої різьби по дереву. Природний талант, висока вимогливість до себе, творчий пошук та ретельне ставлення до своєї праці принесли успіх.

Різьбленням він займаеться вже понад 20 років. Працюючи в стилі об'емної різьби, віддає перевагу скульптурним композиціям малих форм.

У своєму доробку Танцюра мае близько 1000 робіт та 4 персональних виставки. Різьбяр бере активну участь у виставках всіх рівнів, він є бажаним гостем шкіл району, спілкується з творчими особистостями Вінниччини.

Експонати виставки

Віктор Наконечний: портрет лауреата Шевченківської премії 2009

Серед цьогорічних лауреатів Національної премії імені Т.Г. Шевченка є й добре відоме пересічним жителям Поділля ім’я народного художника Віктора Наконечного.

При цьому у термін художник вони вкладають більш широкий сенс, ніж просте визначення жанру мистецтва, в  якому працює майстер. Бо Наконечний не обмежує себе лише живописом. Йому мила графіка, витинанка, писанкарство й україністика в цілому як філософія життя. І якщо про досягнення в специфічних техніках свідчать звання Заслуженого майстра народної творчості України, лауреата премії ім. Катерини Білокур. То Національна премія ім. Шевченка є мірилом його українськості.

Навіть досягши певного авторитету й популярності  серед фахівців й шанувальників, він залишається вірним своїй далекій від столиць Клембівці,  куди повертається після європейських виставок. Це такий собі Діоклетіан, що зрікся влади заради простого життя. Або ж ближчий нашому сучаснику Михайло Шолохов з його знаменитою станицею Вйошенською.

Так, саме аналогію з останньою можна побачити в перетвореному на музей будинку художника і в інтересі земляків до особистості майстра.

- Та й саме село унікальне, - підтверджує директор Вінницького обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун. – Звідси походять, або живуть ще три досить відомих на Вінниччині народних художника: Петро Кравчик, Віктор Крижанівський, Тетяна Дєдова. І думаю, що цей список, з часом, буде продовжено. Отож, Наконечний не виник на пустому місці. Ця унікальна особистість з’явилась на світ в унікальному середовищі. І працівники нашого центру розуміють необхідність його збереження, бо з часом це творче середовище дасть світові нових унікальних людей.

Наконечний виріс на вишиванках, що принесли світову славу Клембівці, на народній писанці, яку перетворив своєю творчістю на своєрідні народні картинки. Він надзвичайно вимогливий до себе. Тому за що б не взявся, робить добре, педантично.

Мені особливо приємно відзначити, - продовжує Цвігун, - що ця людина вийшла з народної творчості. Як художник він виріс на наших виставках. А торік ми показали шістдесяту щорічну виставку майстрів народної творчості.

Він знайшов себе в народній картинці. На них глядач побачить сільські ткані доріжки, так звані вазони на килимах, візерунки з вишиваної сорочки, притаманні Клембівці.

В його роботах є сам народний обряд.

При цьому він не пише великих полотен. Все своє мистецтво він вміщує на невеличких мініатюрах. Але в них сконцентровано все українське життя. Тож, не просте співпадіння у тому, що за присвоєння Наконечному високого звання одноголосно проголосували усі члени журі премії. Це унікальне рішення ще й тому, що у попередні роки навіть номінації “народне мистецтво” в премії не існувало.

Незабаром після присвоєння Віктору Наконечному високого звання в обласному краєзнавчому музеї відкрилась його персональна виставка живопису “Клембівські обереги”.

Її відвідувачі мали можливість побачити ретроспективу творчості художника з 60-ти робіт.

Оцінюючи зроблене Наконечним, голова Національної Спілки народних майстрів України, член комітету з присудження Шевченківської премії Євген Шевченко, що був присутнім на відкритті виставки, сказав, що народне мистецтво є такою категорією, без якої неможливий розвиток будь-якого етносу. А Віктор Наконечний є творцем цього розвитку.

Виставка стала помітною подією в культурному житті обласного центру, привернувши увагу багатьох городян. А для художника вона запам’ятається як одна з небагатьох його масштабних персональних виставок на малій батьківщині, котрих не було тут давно.

ДОВІДКА. Віктор Андрійович Наконечний народився 1947 року.

У власному будинку створив музей народного мистецтва. Творчий доробок складає понад 3000 картин у техніці олійного і темперного живопису, 1000 графічних робіт, понад 500 витинанок.

Його картини мають колекціонери в Україні, Росії, Канаді, США, Німеччині, Франції.

Живе в с. Клембівці Ямлільського району Вінницької області.

Віртуальна виставка лауреата знаходиться тут

Виставка “Шевченко в народному мистецтві”

Упродовж багатьох років в Світлиці ОЦНТ проводиться Шевченківська виставка. Оскільки вона стала традиційною, то вже склалося певне коло народних майстрів Вінниччини, які готуються до неї заздалегідь. Поштовхом до творчості для багатьох митців є поезія і живопис Великого Кобзаря.

Перечитуючи безсмертні твори Т. Г. Шев­чека, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, гортаючи альбоми з репродукціями живописних і графічних робіт, кожна творча особистість відчуває силу й велич його духу, що дає наснагу.

На нинішній виставці представлені роботи майстрів з Жмеринського, Крижопільського, Томашпільського, Козятинського, Чернівецького, Вінницького, Гай­синського, Іллінецького, Липовецького, Хмільницького, Оратівського, Погребищенського районів та м.Вінниці.

Виставка «Шевченко в народному мистецтві» відкривається одразу ж після відкриття обласної культурно-мистецької акції «Вишивана доля Вінниччини», тому в експозиції виставки ^-чільне місце займають роботи майстрів ручної вишивки, а caмe: Світлани Бортнюк (с.Бабин Іллінецького р-ну), Лариси Любенко (с.Жадани Іллінецького р-ну), Олександра Левендюка (С.Комсомольське Козятинського р-ну), Людмили Бевз (смт. Крижопіль), Ірини Дубіцької та Станіслава Шагуріна (м.Гайсин), Галини Данилюк (м.Вінниця), Галини Очеретної (смт.Тиврів), Оксани Драченко, Олени Бондарчук та Стаса Драченко (м.Жмеринка).

Народне малярство представлене такими майстрами, як: Іван Горобчук, Валентина Колтановська, Ірина Кравченко (м.Вінниця), Олександр Свіргун (с.Стрижавка Вінниць­кого р-ну), Олександр Кальченко (с.Писарівка Вінницького р-ну), Тетяна Філь (м. Липо­вець), Микола Сауляк (с.Вила Томашпільського р-ну) та Микола Луць (с.Лужок Чернівецького р-ну).

Експозиція нинішньої виставки багата портретами Т.Г.Шевченка, виконаними не тільки майстрами ручної вишивки, а й митцями інших жанрів: Юріем Дяченком (різьба по дереву, м. Гайсин), Олександром Крутих (випалювання на дереві, м.Вінниця), Дмитром Власійчуком (аплікація з тканини, м.Хмільник).

Вражають своєю майстерністю об'ємного різьблення роботи самобутнього майстра Петра Пипи (с. Андрушівка Погребищенського району), який представив сюжетні композиції за творами Великого Кобзаря на стовбурах дерев.

Зачаровують своєю красою та незвичайністю роботи майстрів флористики Оксани Сироти та Галини Співак (учасниці народної аматорської студії «Чарівниця» с. Підвисоке Оратівського району).

Гончарне мистецтво цього року представляють Тетяна Шпак (с.Бубнівка Гайсинського району), Василь Рижий (м.Ладижин), Роман Чмерук (м.Погребище), Леонід Коваль (с.Гущинці Калинівського р-ну) та Євген Слободинський (м.Вінниця).

В цілому на виставці представлені різні жанри і техніки виконання, алe авторів об'єднують палка любов та невмируща шана до великого сина України Тараса Шевченка.

Перегляньте виставку тут

Вишивана доля Вінниччини

Культурно-мистецьку акцію “Вишивана доля Вінниччини” розпочали працівники Вінницького обласного центру народної творчості. Вона триватиме до серпня цього року, коли в День державної Незалежності України буде презентовано її результат – вишитий народними майстрами області восьмиметровий український рушник із зображенням символів Поділля.

У створенні рушника візьмуть участь представники кожного з двадцяти шести районів області та Вінниці. Але спостерігати за процесом і переймати традиції зможуть усі бажаючі аматори під час майстер-класів з вишивки.

Ескіз рушника розробила одна з найдосвідченіших вишивальниць, Заслужений майстер народної творчості України Галина Данилюк.

- Основу малюнка становитимуть 27 квіток - за кількістю адміністративних одиниць області, – розповіла вона. – Будуть присутні символи дерева життя, безкінечності, річки Південний Буг, обереги, сакральні символи краю і ще багато інших загальновизнаних українських символів.

- І кількість майстрів, залучених до робити, позначається сакральним числом 40, - доповнює директор Центру Тетяна Цвігун. – З їхньою участю ми хочемо привернути увагу, повернути до вжитку багаті техніки вишивки, колись присутні на Вінниччині. А їх було більше сотні. В той час як зараз ми у більшості випадків бачимо лише хрестик.

Ми ж на цьому рушнику використаємо техніку “низь”, “качалкову гладь” і “мережку”.

На нашій фотогалереї ви можете приєднатись до церемонії початку акції, а також спостерігати за її перебігом.

Клембівські джерельця

виставка зразкової аматорської студії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Клембівської ДМШ Ямпільського району

Село Клембівка, що на Ямпільщині знамените вишивкою та килимарством. Ще в ХІХ ст. клембівські сорочки й рушники розходилися по всій Україні, продавалися на ярмарках у Петербурзі, Москві та Варшаві. З незапам'ятних часів тут виготовляли традиційні килими, які своїми узорами сягають у часи трипільської культури.

Крім того Клембівка дала Україні чимало талановитих художників. Тут народився і черпав свою наснагу член Національної спілки художників України, незабутній Петро Кравчик. Гордістю села є члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України Віктор Наконечний, Тетяна Дєдова та Віктор Крижанівський, який і є керівником зразкової аматорської студії образотворчого мистецтва Клембівської ДМШ.

Віктор Петрович Крижанівський, народився в сім'ї ремісників (батько - різьбяр, мати - вишивальниця). В юності самотужки опанував малярське ремесло, виробив свій художній стиль. Майстер має своє власне оригінальне малярське бачення. Його роботи - це чисте джерело українського національного духу, біль і радощі людей Подільського краю, де український народний “примітив” тісно пов'язаний з прийомами іконописних традицій.

Крижанївський постійно презентує свої твори на всеукраїнських та обласних виставках образотворчого мистецтва та на цьому не закінчуеться поле його діяльності. Майстер передає своє митецьке бачення світу, талант і теплоту сердя дітям, яких зумів зацікавити і зорганізувати в художню студію. Вона почала діяти у 2000 році при Клембівській ДМШ.

Завдяки педагогічним здібностям Віктора Петровича, його учні за короткий час досягли успіхів в образотворчому мистецтві і стали презентувати свої роботи на районних та обласних виставках.

У 2004 році студія була удостоєна почесного звання «зразкова аматорська».

Сьогодні учні студії займаються не тільки живописом, а й декоративним розписом, різьбленням, витинанкою та іншими видами народного мистецтва. За роки діяльності студії 60 вихованців Крижанівського опанували ази народного мистецтва. В даний час в студії навчається 25 дітей.

 ПОДИВИТИСЬ ЕКСПОНАТИ

Літературно-мистецьке свято ім. С.Руданського

Традиційне свято сатири та гумору, присвячене 175-ій річниці від дня народження автора українських співомовок Степана Руданського, відбулось на його малій батьківщині в селі Хомутинцях Калинівського району.

Засноване 1981 року, воно до цього часу не втратило привабливості для місцевих жителів і письменників-гумористів. У його програмі є декілька пунктів, котрі не змінювались роками. Це читання творів Руданського, літературний вечір, присвячений його пам'яті, та вручення щорічної літературно-мистецької премії Руданського новим лауреатам.

З часом доброю традицією стало і видання до цієї дати книг. Цьогорічна має назву "Всміхається Руданському нове тисячоліття", і зібрала твори понад 20-ти лауреатів премії Руданського, яка набула статусу всеукраїнської і зміцніла у фінансовому плані до 10-ти тис. грн.

Вперше за всю історію свята сатири та гумору було погашено поштову марку та конверт із зображенням Степана Руданського. Тиражем 200 тис. примірників їх видано у видавництві "Марка України".

Щороку Укрпошта гасить 4-5 марок, присвячених видатним діячам регіону. У такий спосіб на Вінниччині було відзначено ювілейну дату заснування міста Тульчин, музею Суворова у селі Тиманівці, міста Бар, музею Пирогова.

За два дні свята, в Хомутинцях та Калинівці, перед його глядачами виступили 7 фольклорних  аматорських колективів. У тому числі народний гурт “Вишня” вінницького державного аграрного університету, народний гурт “Подільські музики” РБК Вінницького району, народний театр естради Переорського СК, аматори з Барського, Бершадського, Шаргородського та Калинівського району.

Як завжди, взяли участь у святі майстри народної творчості. Цього разу це був Іван Грищук з Вінниці та Іван Горобчук, Олександр Свіргун зі Стрижавки, Наталя Шпак з Туробова та інші. 

 Починаючи з цього року з ініціативи Вінницької організації Національної спілки письменників започатковано Всеукраїнське літературно-мистецьке свято імені Степана Руданського з періодичністю проведення раз у три роки.

 Внесок Степана Руданського в українську культуру неоціненний. Син сільського священика, котрий мріяв, щоб його найобдарованіший нащадок «вийшов у люди», замість духовної кар'єри обрав клопітку працю лікаря і непевне, сповнене мрій і сподівань, але нічим реально не підкріплене життя віршотворця

Хлопчик ще змалку захопився народною піснею, живим українським словом. Проте він виявив бажання лікувати не лише душі людей, a й тіла, ставши лікарем. Через свою приналежність до духовного стану Степан став спочатку вільним слухачем медика-хірургічної академії, i лише через деякий час повноправним студентом. Брак коштів, життя надголодь, несприятливий клімат Петербурга спричинили захворювання на туберкульоз, яке ледь не скінчилось фатально на 27 році життя поета. Тому, закінчивши наступного року академію, Руданський виїхав на роботу до Ялти на посаду міського лікаря - тамтешній клімат був сприятливим для хворих на сухоти

Але й тут його не покидали нестатки. Добросердний лікар не брав плати з бідняків, відвідував хворих, роз'їжджаючи на власний кошт.

Все життя Руданського було сповнене активним неспокоєм. Він захоплювався й громадською роботою, за що навіть був обраним почесним мировим суддею. Письменник є зразком вродженої порядності і шляхетності, яка проте, стала на заваді його щасливого особистого життя.

Знаючи про свою хворобу, а отже недовговічність, він не дозволив собі взяти шлюб з молодою дівчиною, а одружився на багатодітній вдові Явдосі Широкій, яка й народила йому сина та дочку.

Все життя Руданського було боротьбою: з хворобою, з нечесними купцями, котрі писали на непоступливого лікаря доноси, розпускали брехливі плітки, проте за висококваліфікованого й сумлінного фахівця заступалася висока адміністрація..

Коли 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, Степан Васильович кинув усі сили на її подолання, і врешті захворів і сам. Від хвороби він оклигав, та вона сильно підірвала його здоров'я, і в травні 1873 року, не доживши до сорока років, письменник помер від сухот.

Руданський залишив нам величезний спадок. Проте найбільше захоплення викликає те, що попри всі нестатки, страждання, якими було насичене його життя, Степан Васильович зумів дивитися на світ із гумором, і навіть більше, піднести цей жанр до високого рівня. Саме тому ми й вшановуємо цього великого митця як славетного українського гумориста.

Поетична творчість Степана Руданського охоплює понад два десятиліття і ділиться на три періоди: кам'янець-подільський, петербурзький, на який припадає розквіт його таланту, і ялтинський. Перший період характеризується прилученням поета до естетики романтизму, виробленням оригінальних жанрів. Уже в ранній ліриці він виявив значний поетичний хист, його твори відзначаються мелодійністю і пісенністю (поезії «забудь мене», «Ти не моя», «Сиротина я безродний»). Балади «Упир» , «Розмай», «Люба» «Хрест на горі» своїм ліризмом, реалістичністю у відтворенні українського життя продовжили традиції Т. Шевченка.

Змалку призвичаєний до народних традицій, усної народної творчості, Степан Васильович відвідував у Кам'янці-Подільському народознавчий гурток та створив у 1852 році дві рукописні збірки «Народные малороссийские, собранные в Подольской губернии С.В.Р.». Записані ним переважно в рідних Хомутинцях 113 прислів'їв і приказок опублікував згодом Матвій Номис у книзі «Українські прислів'я, приказки і таке інше» (1864), частина записаних ним легенд увійшла до Збірки Михайла Драгоманова «Малороссийские народные предания и рассказы» (1876).

Внеском в реалістичну літературну спадщину ХІХ століття є громадянська лірика поета («Наука», «Гей, бики!», «До України» , Псалом 136» та ін.). Патріотична пісня «Ой з-за гори, із-за кручі» висловлює споконвічні мрії українців: Може, знову розв'яжуться зв'язанії руки, Може, знову бряжчатимуть козацькі шаблюки.

У ці ж роки на основі історіографічних праць М. Бантиша-Каменського, М. Маркевича, Степан Руданський створив історичні поеми-хроніки періоду Гетьманщини: «Іван Мазепа, гетьман український», «Павло Апостол», «Мініх», «Павло Полуботок», «Іван Скоропада». А шедевр інтимної лірики «Повій, вітре, на Вкраїну» став улюбленою народною піснею і перекладений на десятки мов народів світу.

Відомі три рукописні книжечки «Співомовки козака Вінка Руданського», що об'єднали його твори, написані з 1851 по 1860 роки, та упорядковані й начисто переписані самим автором. Всі свої твори поет називав «співомовками». Пізніше власне співомовками назвуть сатирично-гумористичні вірші Руданського, написані здебільшого y формі коломийки за змістом прислів'їв, приказок i народник анекдотів.

Степан Руданський переклав або переспівав низку творів з польської, чеської,

російської, німецької та інших літератур. Головною справою поетового життя назвав Іван Франко переклад Гомерової «Іліади» - перший повний переклад геніального епосу українською мовою. Заслуговує на увагу і переклад «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською мовою.

Дослідник творчості нашого видатного земляка Григорій Латник зазначив: “Я вважаю гуморески-співомовки Степана Руданського гідними порівняння з книжкою великого французького письменника-гуманіста доби середньовіччя Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель». А ще гадаю, що царська та більшовицька цензура і меншовартісно-малоросійський переляк просто вкрали у кількох поколінь українською народу сміх поета-самородка Степана Руданського».

Фоторепортаж зі свята дивіться на тематичній сторінці нашого веб-сайту.

Різдвяне диво-2009

Обласна виставка народного мистецтва “Різдвяне диво” вкотре відкрила двері Світлиці нашого Центру.

Цього разу маємо нагоду зазирнути у світ різдвяної казки через твори майстрів живопису – Івана Грищука, Івана Горобчука, Олександра Кальченка, Василя Слободянюка та інших. Різьбярів -  Петра Пипи, Віктора Крижанівського. Гончарів – Тетяни Шпак, Романа Чмерука, Людмили Філінської, Вікторії Ніколаєвої.

Гармонійно доповнюють виставку вишивані роботи Олександра Петровського, Наталії Шпак, вироби з лози Ірини Бондар, випалювання по дереву Олександра Крутих.

Вперше на виставці демонструються ляльки-мотанки Ірини Кузькової, Руслани Поліщук, Євгенії Масліхіної.

Окремі роботи з виставки можна переглянути тут.

Духовність і митець

Персональна виставка іконопису художника Івана Горобчука

Проект Івана Горобчука «Духовність і митець» є філософським баченням християнського світу, взаемозв'язоком української національної культури і православної віри. Він дає нам можливість доторкнутись до духовної скарбниці нашого народу, до шедеврів сакрального мистецтва.

Використовуючи традиційні та авторські техніки, інтуїтивно гармонізуючи твори, майстер відчуває ту мить, коли рухи пензля творять у поєднанні з душею, народжуючи шедеври сакрального мистецтва.

Ha виставці представлено 28 робіт списаних з всесвітньовідомих образів. Тож відвідувачі мають можливість оцінити оригінальність виконання, зачерпнути сили та снаги з одвічного джерела духовності нашого народу.

Біографічна довідка.

Іван Іванович Горобчук - живописець, член Національної спілки майстрів народного мистецтваУкраїни з 2004 року.

Народився 17 грудня 1957 року в селі Мончині Погребищенського району Вінницької області в сім'ї сільських трудівників. Ще хлопчиком захопився малю­ванням, a в юності наполегливо самотужки вивчав ази живописного мистецтва.

Творчості Івана Горобчука притаманна соковитість кольору, вміння декоративно вирішувати площинні зображення З 1987 року його картини постійно виставляються на обласних, міжрегіональних та всеукраїнських виставках образотворчого та декоративно­прикладного мистецтва.

Наприкінці 90-х років живописець яскраво проявляе себе в напрямку народного малярства, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села..

Відчуваючи своє національне коріння, митець звертаеться до його витоків, змальовує фольклорні сцени, тісно пов'язані з рідною землею та народом, серед якого народився і зростав.

Сюжети виникають із запасників власних спогадів, з розповідей матусі та бабці про давні звичаї, які чув у дитинстві.

Багата уява художника поєднуеться ₃ ліризмом, поетичним світосприйняттям і навіть з гумором, що надає його живописним полотнам теплоту і радість. Мапярство Івана Горобчука відрізняеться власною манерою зображення.

Розпочавши у 1997 році виставкову діяльність, Іван Горобчук бере активну участь в обласних виставках та в культурно-мистецьких заходах, що проводяться управлінням культури і туризму облдержадпsіністрації та обласним центром народної творчості.

За 10 років творчої діяльності І.Горобчука його роботи займали належне місце у всеукраїнських виставках, що проводились у містах: Киеві (4), Донецьку, Львові, Одесі, Яготині. Двічі роботи майстра представлялись в Польщі (в містах Лодзь і Кельце).

У доробку художника нараховуеться вже 9 персональних різносюжетних виставок: «Подих міських вулиць», «Нариси npo натюрморт», «Пори року», «Кольорові джерела», «Народне малярство в мізансцені», «За nокликом серця» (м.Вінниця), «Дует після дощу», «Народне малярство» (м. Київ).

Виставка "Мистецтво одного села: Буша"

В рамках Всеукраїнської акції “МИСТЕЦТВО ОДНОГО СЕЛА” 18-27 листопада 2008-го року у виставковій залі Національного музею літератури України у Києві діятиме виставка творів декоративно-прикладного мистецтва мешканців села Буші Ямпільського району Вінниччини.

В її експозиції трипільська кераміка, народний живопис, килими, вишивка, скульптура з пісковика, художній текстиль, ляльки-мотанки, обрядовий хліб, світлини.

Це – шоста обласна виставка Вінниччини у столиці в рамках акції “Мистецтво одного села”. На її відкритті були пристуні представники Міністерства культури та туризму України, Спілки народних майстрів України, представники Міжнародної громадської організації “Вінницьке земляцтво у Києві”, преса.

Організатори виставки наголошують, що Буша, як і села, мистецтво яких демонструється у столиці протягом багатьох років, є лише одним з багатьох населених пунктів області, яке має багатющу історію і традиції народного мистецтва. Вони можуть бути збережені лише завдяки підтримці з боку держави.

В експозиції представлено трипільську кераміку та твори сучасного майстра Володимира Слубського, килими, ткані рушники з фондів заповідника і приватних колекцій, вишиті рушники Валентини Мельник, скульптури  з каменю-пісковика родини Пірняків; Олександра, Миколи і Віталія, обрядовий хліб.

Ляльки-мотанки виготовила Галина Дервчук та Наталя Березовська. Писанки -  Інна Собко. Фотосвітлини – Юрій Козерацький, живописні полотна - Юрій Кізімов, Ірина Шостак-Орлова, Світлана Телець.

Організатори виставки: Міністерство культури і туризму України, Міжнародна громадська організація “Вінницьке земляцтво у Києві”, управління культури і туризму Вінницької ОДА, обласний Центр народної творчості, Ямпільська РДА, Державний історико-культурний заповідник “Буша”.

перегляд експонатів

Струни вічності

           11-12 листопада 2008 року проводилось обласне свято кобзарського мистецтва ім.В.Перепелюка “Струни вічності”. Його мета - пропагування бандурного мистецтва та вшанування пам'яті відомого бандуриста автора відомих дум та пісень Володимира Перепелюка.

 B концертній залі обласної філармонії в рамках свята проводився концерт за участю кращих бандуристів Вінницької області та відомих бандуристів України Сергія Захарця та Лариси Дедюх.

Від області у заході взяли участь кращі бандуристи музичних шкіл Вінниці, Літина, Бершаді, Гайсина, Хмільника, с.Стрижавки Вінницького району, та студенти Вінницького училища культун и і мистецтв ім.М.Леонтовича, Тульчинського училища культури, Вінницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського.

Бандуристів-інструменталістів представила Вінницька ДМШ N2, Стрижавська ДМШ Вінницького району, Вінницьке училище культури і мистецтв ім.М.Леонтовича. Особливо варто відмітити тріо бандуристок Літинської ДМШ, тріо бандуристів педагогічного університету, дует бандуристок викладачів Могилів-Подільської ДМШ.

Ha відкритті обласного свята були присутні начальник відділу аналізу та прогнозування соціо­культурного розвитку регіонів міністерства культури і туризму Украrни Н.В.Жмака, заступник начальника управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації С.В.Гарбулинський, заслужений працівник культури Украrни директор обласного центру народної творчості Т.Цвігун, лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкирсів та фестивалів Сергій Захарець, Леся та Тарас Перепелюки.

Неабияке враження справив на Вінничан виступ Сергія Захарця, який представив велику програму старовинних дум, козацьких пісень та невільницьких плачів. Блискуча техніка гри нa старосвітській бандурі, чудовий голос та емоційність виконання вже з першого твору викликали бурю овацій глядачів.

Також з нетерпінням чекали бандуристи на зустріч з відомою бандуристкою, лауреатом міжнародних конкурсів, доцентом Київської Національної музичної академії ім.П.І.Чайковського Ларисою Дедюх, яка проводила майстер-клас.

12 листопада відділом культури Вінницького району в с. Вороновиця проведено ряд заходів пo вшануванню пам'яті Володимира Перепелюка. За традиціею заходи розпочалися з покладанняя квітів до могили Володимира Максимовича. Для односельчан та студентів училища Вороновиці було проведено вечір-памяті «Твоя дума, твоя пісня не вмре не загине».

Гості також відвідали музей-кімнату Перепелюка.